Каналізацією прийнято називати комплекс інженерних споруд, оладнання та санітарних засобів, що забезпечує збирання та виведення за межі населених пунктів і промислових підприємств забруднених стічних вод, а також їхнє очищення та знешкодження перед використанням чи скиданням у водойму.
Класифікація каналізації
Розрізняють внутрішню і зовнішню. Внутрішня призначена для прийому стічних вод та відведення їх з будівлі в зовнішню каналізаційну мережу. Елементами внутрішньої є санітарні прилади, відвідні труби, стояки і виходи з будівель. Зовнішня використовується для транспортування стічних вод за межі населених місць і промислових підприємств, включає трубопроводи (самотічні та напірні), насосні станції і очисні споруди.
Під системою прийнято розуміти спільне або роздільне відведення трьох категорій стічних вод (побутових, виробничих і дощових). У практиці міського будівництва найбільшого поширення набули загальносплавна і роздільна системи. При загальносплавній системі всі три категорії стічних вод відводяться по одній загальній мережі труб і каналів за межі населеного місця. При роздільній системі дощові і умовно чисті виробничі води видаляють по одній мережі труб і каналів, а побутові і виробничі — по іншій (одній або декільком каналізаційним мережам). Роздільна система може бути повною або неповною.
Схемою називають техніко-економічно обгрунтоване проектне рішення прийнятої системи з врахуванням місцевих умов і перспектив розвитку об’єкту каналізування (міста, селища, промислового або житлового району, готелю, приватного будинку і так далі). Кожна схема може бути виконана різними технічними прийомами відносно трасування мереж і колекторів, глибини їх закладання, кількості насосних станцій, числа і місця розташування очисних споруд, необхідної міри очищення стічних вод, черговості будівництва і так далі
Залежно від рельєфу місцевості всю територію населеного пункту, яку потрібно каналізувати, умовно ділять на басейни каналізування, тобто ділянки, обмежені водоподілами. У кожному басейні по підземних каналізаційних трубах вуличної мережі стічні води збирають в один або декілька колекторів. Стічні води сплавляють по колекторах самоплив, а у випадках великого заглиблення колектора мережу розділяють на декілька районів з нормальним заглибленням трубопроводів. З цих районних мереж стічні води направляють до районної насосної станції перекачування, звідки вони по напірному трубопроводу поступають на вищу відмітку в самоточні колектори. Облаштовують також каналізаційні насосні станції для подачі стічних вод безпосередньо до очисних споруд, звідки очищені води по випуску скидають у водоймище.
Історична довідка
Відведення стічних вод по трубах за межі населених місць застосовувалося з давніх часів. При розкопках в Єгипті виявлені каналізаційні канали побудовані 2500 років до нашої ери. Аналогічні споруди існували ще раніше в Індії. У 6 ст до нашої ери в Римі був побудований канал «клоака максима», частково використаний і в сучасній каналізаційній мережі. Однак, ці споруди вимагали величезних затрат праці, матеріалів та здійснювалися лише для палаців, храмів, суспільних купалень. У епоху феодалізму і особливо в подальший період розвитку капіталізму збільшена щільність населення привела до погіршення санітарного стани міст. Епідемії, що почастішали, викликали необхідність будівництва водопроводів, а потім і каналізації. Це диктувалося також розвитком промисловості та збільшенням об’ємів виробничих стічних вод.
Інтенсивне будівництво почалося в Європі лише з 19 ст. Одночасно із зростанням міст і селищ в широких масштабах здійснюється їх благоустрій і у тому числі будівництво централізованих систем водопроводу та каналізації. Для більшої частини каналізаційних споруд розроблені і застосовуються типові проекти. Витрати праці і терміни спорудження систем каналізації отримали широке поширення. Індустріальні методи виробництва будівельних робіт, значно здешивили та прискорили їх зведення.
В сучаснх умовах важко уявити комфортнні умови проживання без правильно облаштованого водопроводу та каналізації. Тому при початку будівництва проектується та реалізовується підключення до центральної каналізаційної мережі. В місцях, де таке підключення є неможливим облаштовують септик з їх відкачванням асенізатором по мірі наповнення або локальні очисні споруди (біосептик або автономна каналізація), які очищають стоки та дають можливість працювати системі без регулярнї викачки.
